Золочівська
 райдержадміністрація
Головна      Довідник      Галереї      Форум      Районні організації      Пошук
   
 

Про район

Паспорт району
Символіка
Сільради
Географічна довідка
Історична довідка
Економіка
Освіта
Культура і туризм
Медицина
Золочів прикордонний
Податкова інформує
Громадська рада
Протидія корупції
 

Про РДА

Керівництво
Регламент
Структура
Функції
Адмінпослуги
Колегія
Приязна адміністрація
ВВДРВ
 

Діяльність РДА

Розпорядження
Плани та звіти
Бюджет
Фінанси
Проекти
Регуляторна діяльність
 

Прийом громадян

Графік прийому
Доступ до публічної інформації
Зразки документів
Організації
 

Районна рада

Керівництво
Депутати
Комісії
Поточна діяльність
 

Пропозиції

Оголошення
Вакансії
 
 
 

Погода в Золочеві

 
 
 
 

Корисні посилання

 

 

Безоплатна правова допомога

05.08.2020  Гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб

27.07.2020   Державні соціальні допомоги особам, які здійснюють догляд за інвалідами, особами похилого віку та іншими категоріями громадян.

22.07.2020   Порядок отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

 

 


15.07.2020

Встановлення факту родинних відносин

Родинні відносини (споріднення) – це кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків.
Слід зазначити, що правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв’язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника).
Встановити факт родинних відносин можливо:
• у досудовому порядку (звернувшись до органу реєстрації актів цивільного стану);
• судовому порядку (звернувшись із відповідною заявою до суду)
Часто питання встановлення факту родинних відносин вирішується шляхом отримання документів через органи державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неможливості одержанні або відновлення документа, який свідчить про факт родинних відносин (наприклад, свідоцтво про народження) в органах РАЦС необхідно отримати відмову або роз’яснення із зазначенням причин.
Після отримання документу про неможливість встановлення факту родинних відносин у досудовому порядку. Заявник має право подати до суду за місцем його проживання заяву про встановлення факту родинних відносин.
Встановлення факту родинних відносин здійснюється судом у порядку окремого провадження.
Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:
• спадкоємці померлої особи, котрі мають право на спадщину, проте, не мають відповідних документів котрі підтверджують кровний зв’язок із померлим, а тому звернулись до суду із заявою про встановленням факту родинних відносин;
• особи, котрі мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника і яким відмовлено в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;
• інші особи, якщо встановлення такого факту тягне за собою виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
• прокурор(про встановлення факту родинних відносин для осіб, інтереси яких він представляє за законом)
У разі, якщо заявник відповідно до статті 1124 Цивільного кодексу України усунений від прав на спадкування, справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини судами не розглядаються.
Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
За подання заяви до суду особа сплачує судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів тощо. В разі, якщо на особу, яка звертається до суду, розповсюджуються зазначені пільги по сплаті судового збору, докази на підтвердження цього мають бути приєднані до заяви, тобто заявник повинен надати завірену копію посвідчення інваліда І або ІІ групи тощо.
Звертаємо Ваше увагу на те, що рішення суду про встановлення факту родинних відносин не дає права на внесення виправлень, змін, доповнень у актовий запис, видачу нового паспорту.
За отриманням консультацій чи роз’яснень з правових питань Ви можете звернутись до Золочівського бюро правової допомоги за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3,; тел. 05764 5 00 90.


06.07.2020

Особливості цивільного шлюбу
Фактичні шлюбні відносини (цивільний шлюб) – це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими.
Ознаки «фактичного шлюбу»:
- проживає на одній території;
- веде спільне господарство;
- не реєструє свої відносини в органах державної влади.
Спільна сумісна власність – відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК спільною сумісною власністю є та спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них.
Правовий статус майна, набутого за час спільного проживання
Відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Отже для застосування до майнових відносин осіб, що перебувають у фактичному шлюбі ст. 74 СК України, ці стосунки мають володіти такими ознаками:
• відбуваються між чоловіком та жінкою;
• ці чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі;
• між ними склалися усталені відносини, характерні для подружжя.
Поділ майна осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі
Чоловік і жінка мають право поділити майно:
1.за взаємною згодою;
2.шляхом укладення нотаріально посвідченого договору;
3.шляхом звернення до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна.
Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 СК України).
Стаття 74 СК України не обмежує і не встановлює часу спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу для поділу спільно набутого майна – вони повинні довести суду початок і кінець такого проживання і набуття в цей період спірного майна.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності осіб, що проживали в цивільному шлюбі, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Порядок звернення до суду
При зверненні до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю та позовом про поділ майна слід зважати на одну з головних обставин – особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі.
Заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в порядку окремого провадження подається до суду за місцем проживання заявника. Предметом доказування в заяві має бути:
1.спільне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю;
2.термін спільного проживання не менше п’яти років;
3.мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна);
4.відсутність спору.
Позовна заява про поділ майна, набутого за час спільного проживання, пред’являється в суд за місцем проживання відповідача, а у разі, якщо спір виник з приводу нерухомого майна – за місцем знаходження майна або основної його частини.
Спадкування в цивільному шлюбі
Проживання однією сім’єю жінки й чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу (п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику в справах про спадкування»). Особу, яка проживала з померлим однією сім’єю, законодавцем віднесено до четвертої черги спадкоємців за законом. Щоб потрапити до четвертої черги спадкування, обов’язковим є проживання із спадкодавцем сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. За таких умов, отримати спадщину, перебуваючи в четвертій черзі, можна лише за умови відсутності спадкоємців попередніх черг (тобто за відсутності у померлого дітей, батьків, братів, сестер, баби, діда, дядька, тітки). Спадщину можна отримати також якщо на користь особи, яка проживала з померлим однією сім’єю був залишений заповіт або якщо вона знаходилась на утриманні померлого.
Отримати безоплатну юридичну консультацію з цього та інших питань можна у Золочівському бюро правової допомоги за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3, тел. (05764) 5-00-90, 0-800-213-103 (гаряча лінія, безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів).


01.07.2020

Як нараховується податок на нерухомість?

Обкладаються так звані "зайві" квадратні метри, для фізичних осіб це:
квартири площею понад 60 квадратних метрів;
приватні будинки площею понад 120 метрів квадратних;
квартира + будинок загальною площею понад 180 квадратних метрів.
Підпунктом 266.5.1 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
У різних містах і областях України ця сума може відрізнятися, але за законом вона не може перевищувати 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр.
Обчислення суми податку здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Сума податку збільшується на 25000,00 гривень на рік за кожен об’єкт житлової нерухомості (його частку), за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної — платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку).
Варто зазначити, що, наприклад, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом оподаткування!
Податкове (податкові) повідомлення-рішення про сплату суми (сум) податку та відповідні платіжні реквізити, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Обов’язок щодо сплати податку за звітний рік сплачується:
фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
У випадку, якщо контролюючий орган не надіслав податкове повідомлення-рішення у визначений строк, платники податку звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання (підпункт 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПКУ).
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3, контактний телефон: (05764) 5-00-90.
Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової допомоги – 0800213103. Зателефонувавши за ним, Ви зможете уточнити актуальну інформацію щодо осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, змін в законодавчій базі стосовно її надання.


25.06.2020

Щороку 28 червня відзначається День Конституції України. У цей день, 24 роки тому наша країна отримала свій найважливіший і головний документ — Конституцію!
День Конституції України – це державне свято, історія якого почалася з 1996 року після довгих обговорень і дебатів.
Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної української держави. Вона визначає основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Конституція України була прийнята Верховною Радою о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. Депутати весь день і всю ніч працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі без перерв.
“За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних.
Сьогодні Конституції України виповнюється 24 роки.
Цей документ успадкував ідеї і принципи, закладені ще три століття тому в “Пактах і Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького" Пилипа Орлика. Українська Конституція зараз - один з найдемократичніших Основних Законів у світі.
Як уже зазначалося, у Конституції закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, а також права кожного громадянина.
Чинна Конституція України складається з преамбули, в якій підкреслюється, що Верховна Рада ухвалює Конституцію як Основний закон України від імені українського народу - громадян України всіх національностей, і 15 розділів, у 14 з яких зібрано 161 статтю щодо державного ладу, прав людини, конституційних органів і територіального устрою, а XV розділ містить 17 перехідних положень.
День Конституції України - єдине державне свято, закріплене в самій Конституції. Це стаття 161: "День ухвалення Конституції України є державним святом - Днем Конституції України".
Золочівське бюро правової допомоги шанує урочистий День Конституції і вважає своїм беззаперечним обов’язком дотримання та виконання положень Основного Закону задля гарантії прав і свобод кожного громадянина в нашій країні.
У цей святковий день бажаємо усім міцного здоров’я, наснаги, невичерпної енергії, оптимізму та нових звершень в ім’я процвітання України! Нехай злагода, мир та добро панують у серцях кожного із нас, а всюди панує світлий настрій, а у душі міцніє почуття гордості за нашу Батьківщину!
Зі святом!


24.06.2020


Трудові права громадян та способи їх захисту.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Основні трудові права працівників визначені у нормах Конституції України та у ст. 2 КЗпП, що має аналогічну назву. Варто врахувати, що можливості громадянина як суб’єкта трудового права визначені в його правовому статусі, що включає основні трудові права та найважливіші їх гарантії.
Юридичні гарантії трудових прав поділяються на загальні, що застосовуються до всіх працівників, і спеціальні, які поширюються на певні категорії осіб (працівників зі шкідливими і тяжкими умовами праці, а також жінок, молодь, інвалідів, осіб похилого віку та інших спеціальних суб’єктів трудового права).
Право на працю, визначене у ст. 2 КЗпП, передбачає такі можливості громадянина як суб’єкта трудового права: одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру; право на вільний вибір професії, виду занять і роботи, що забезпечується державою.
Гарантією цього права є те, що держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці та підвищенню трудової кваліфікації, а за необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові й безпечні умови праці, на об’єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру роботи, що виконується, або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
З метою отримання додаткової інформації звертайтеся до відділу «Золочівське бюро правової допомоги», що знаходиться за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3; телефон: (05764) 5-00-90.


18.06.2020


20 червня - Всесвітній день біженців

З нагоди відзначення 20 червня  Всесвітнього дня біженців, Золочівське бюро правової допомоги  висвітлює правопросвітницьку інформацію щодо прав та обов’язків біженців і осіб, які потребують додаткового захисту.

Проблема захисту прав біженців є досить актуальною для багатьох держав світу, в тому числі, й для України, враховуючи необхідність вирішення питання відповідності національного законодавства міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері захисту прав біженців.

Для врегулювання зазначеного питання Україною спершу було надано згоду на обов’язковість Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців. Результатом законодавчої роботи за цим напрямом спочатку став прийнятий 24 грудня 1993 р. Закон України «Про біженців», а потім – прийнятий 21 червня 2001 р. новий Закон України «Про біженців», завдяки якому було загалом досягнуто відповідності норм українського національного законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері захисту прав біженців, передусім Конвенції про статус біженців 1951 р. та Протоколу щодо статусу біженців 1967 р. 
10 січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців». Відповідно до цього Закону Україна зобов’язалася виконувати вимоги зазначених міжнародно-правових актів.
            Наступним кроком на шляху до вдосконалення системи захисту прав біженців, шукачів притулку в Україні та інших вразливих категорій осіб стало прийняття 8 липня 2011 року Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», який замінив Закон України «Про біженців». Новий Закон, прийнятий з метою наближення до стандартів захисту ЄС, значно розширив коло осіб, яким надається захист в Україні, забезпечивши законодавче врегулювання проблеми додаткового (гуманітарного) та тимчасового захисту осіб, які не підпадають під ознаки біженця, але також потребують захисту. 

Крім того, до переваг цього Закону можна віднести поліпшення захисту неповнолітніх дітей біженців, встановлення єдиної довідки про звернення за захистом в Україні та положення про видачу дозволу на проживання одночасно з визнанням статусу біженця.

            Розділ III  Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»(далі – Закон) присвячений визначенню правового статусу іноземців чи осіб без громадянства, які звернулись до центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового  захисту, з заявою про  визнання  біженцем  або особою, яка потребує   додаткового   захисту, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.

            Слід зауважити, що на етапі офіційного визнання осіб біженцями або особами, які потребують додаткового захисту розширюється коло їх прав та обов’язків.

Правовий статус таких осіб визначається статтею 14 Закону :

•    особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують
додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених  Конституцією та законами України,  а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 

•    особи,   яких  визнано  біженцями  в  Україні,  вважаються
такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями;

•    особи,  яких  визнано особами,  які потребують додаткового
 захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України. 

     Особа,  яку визнано  біженцем  або  особою,  яка  потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:  

- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом; 

- працю; 

- провадження підприємницької  діяльності, не забороненої законом; 

- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

- відпочинок; 

- освіту; 

- свободу світогляду і віросповідання; 

- направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

- володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; 

- оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; 

- звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- безоплатну правову допомогу в установленому порядку.                                
            Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,  має рівні  з  громадянами  України  права  у шлюбних та сімейних відносинах.

            Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,  має право на  одержання  грошової  допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України,  та користування житлом, наданим у місці проживання.

            Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України.

     Разом з тим, поруч з правами завжди існують обов’язки. 
Так, особа,  яку визнано  біженцем  або  особою,  яка  потребує додаткового захисту, зобов'язана: 
            повідомляти  протягом  десяти  робочих днів центральний орган виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про зміну  прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття  громадянства  України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі; 

            знятися  з  обліку  і  стати  на  облік  центрального органу виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим  місцем  проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної  одиниці   України, на  яку поширюється  повноваження іншого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують  додаткового  або  тимчасового  захисту;

     проходити   щорічну   перереєстрацію  у  строки,  встановлені центральним   органом   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику  у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового  захисту, за місцем проживання. Порядок такої перереєстрації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування  державної  політики  у  сфері  біженців  та  осіб, які потребують  додаткового або тимчасового захисту.

З метою отримання додаткової інформації звертайтеся до відділу «Золочівське бюро правової допомоги», що знаходиться за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3; телефон: (05764) 5-00-90.

 


12.06.2020

З нагоди відзначення 15 червня Всесвітнього дня поширення інформації щодо зловживань стосовно літніх людей (День захисту літніх людей), Золочівське бюро правової допомоги висвітлює право- просвітницьку інформацію з питання відмінності договору довічного утримання від спадкового договору.
Договір довічного утримання (догляду), як один із різновидів договору ренти, є альтернативою договору дарування у тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном.
Саме за договором довічного утримання (догляду) відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а якщо предметом договору є нерухоме майно, то і державній реєстрації.
Право власності на майно, передане по договору довічного утримання, виходячи з визначення поняття цього договору та, враховуючи встановлену законодавством форму, виникає з моменту нотаріального посвідчення договору, а якщо договір підлягає державній реєстрації – з моменту такої реєстрації.
Однак, до смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду) законодавчо обмежене. Так, до смерті відчужувача набувач позбавлений права продавати, дарувати, обмінювати чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором. З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору нотаріусом накладається заборона відчуження такого майна.
Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач, при цьому відчужувачем за цим договором може бути будь-яка фізична особа, незалежно від віку та стану здоров’я, а набувачем за цим договором може бути фізична особа, яка здатна надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення, тобто повнолітня дієздатна фізична особа, а також юридична особа або ж кілька фізичних осіб, які отримують майно на праві спільної сумісної власності, а їх обов’язок по утриманню (догляду) відчужувача є солідарним, тобто таким, за яким у відчужувача є право вимагати виконання обов’язків за договором як від усіх набувачів, так і від кожного з них окремо.
Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений також на користь третьої особи. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливий стан, в зв’язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.
При укладенні зазначеного договору з метою належного його виконання мають бути чітко встановлені права та обов’язки сторін. Так, набувач зобов’язний надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд, строки та види якого також визначаються договором та поховати відчужувача, навіть якщо такий обов’язок договором не передбачений.
За необхідності, та у разі, якщо такий обов’язок передбачений договором, набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом, при цьому в договорі конкретно визначається той об’єкт нерухомого майна (чи його частина), в якій відчужувач буде проживати.
Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, в разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.
Набувач по спадковому договору може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (наприклад, сплатити відчужувачу чи на користь третіх осіб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та місця його поховання та інше)
Права відчужувача за договором полягають у тому, що він може робити певні розпорядження і вимагати їх виконання, а внаслідок укладення спадкового договору у нього виникають обов’язки не відчужувати майно, визначене у спадковому договорі, не заповідати його.
Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моменту набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.
З метою отримання додаткової інформації звертайтеся до відділу «Золочівське бюро правової допомоги», що знаходиться за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3; телефон: (05764) 5-00-90.
 


10.06.2020

Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Актуальним питанням сьогодення є зняття з реєстрації особи, яка зареєстрована у житловому приміщенні (будинку або квартирі), власником якого ви є.
Кожна особа має право на житло. Це право закріплене статтею 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Реалізуючи своє право на житло людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло на підставі правочину, або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла, членів його сім’ї, орендаря (наймача) житла та членів його сім’ї.
Іноді так складаються обставини, що в житловому приміщенні (будинку або квартирі), зареєстрована людина (або навіть кілька), яка фактично там не проживає. Це створює ряд перешкод та незручностей для власників житла. Це і надмірне нарахування плати за комунальні послуги і відсутність можливості отримати житлову субсидію та і взагалі людина позбавляється можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Найшвидший та найлегший шлях зняття такої особи з реєстрації місця проживання – за її добровільною згодою. Також, зняття особи з місця її реєстрації відповідно до пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 може проводитися на підставі: свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення:
• підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні);
• підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту);
• підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.
Також, існує ще один спосіб зняття з реєстрації місця проживання особи – судовий. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто таку особу можна зняти з реєстрації без її згоди виключно на підставі рішення суду. Така позовна заява подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходженням жилого приміщення.
Слід також зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону. Зняття з реєстрації проводиться на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає з цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про:
1) позбавлення права власності на житлове приміщення;
2) позбавлення права користування житловим приміщенням;
3) визнання особи безвісно відсутньою;
4) оголошення фізичної особи померлою.
Звертаємо Вашу увагу на те, що суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Після набрання судового рішення законної сили, власнику житлового приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа.
Нагадуємо, що правова допомога надається Золочівським бюро правової допомоги з понеділка по п’ятницю за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3 тел.: (05764) 5-00-90.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.

00213103. Зателефонувавши за ним, Ви зможете уточнити актуальну інформацію щодо осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, змін в законодавчій базі стосовно її надання.


03.06.2020

Трудовий договір - що необхідно знати!

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3, контактний телефон: (05764) 5-00-90.
В Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової до мороги – 0800213103. Зателефонувавши за ним, Ви зможете уточнити актуальну інформацію щодо осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, змін в законодавчій базі стосовно її надання.


27.05.2020

1 червня — Міжнародний день захисту дітей: історія і традиції свята
Діти - це головна радість і надія для батьків. Вони справжнє майбутнє не тільки для держави, а й для всього світу.
1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – одне из найбільш «дитячих» свят у світі.
В цьому році це буде 70-е свято дитинства, захисту життя, здоров’я і прав дітей. Про те, що таке, коли виник і як відзначається День захисту дітей, ця стаття.
Історія
Походження Дня захисту дітей бере початок з 1925 року, коли представники різних країн вперше скликали «Всесвітню конференцію з благополуччя дітей» у Женеві. За підсумками конференції було прийнято рішення відзначати у всіх країнах світу День дітей, який зміг би привернути увагу до проблем дитинства. Спеціальної дати не було передбачено, і різні держави використовували дату, найбільш підходящу для їх культури і традицій. Ось чому в деяких країнах День захисту дітей відзначається не 1-го червня, а в інші дні календаря.
Традиція святкування Міжнародного дня захисту дітей 1 червня з’явилася у листопаді 1949 року завдяки спеціальній сесії Міжнародної демократичної федерації жінок в Парижі. ООН підтримала ініціативу паризького конгресу, оголосивши захист прав, життя і здоров’я дітей пріоритетним напрямком діяльності. Спеціалізована структура ООН щодо захисту прав та інтересів дітей – ЮНІСЕФ.
Вперше Міжнародний день захисту дітей відзначався в 1950 році.
Мета і місія свята
Головними цілями дня є заохочення миру, братерства і взаєморозуміння між дітьми; закликати батьків, держави, урядові та неурядові організації захищати права і свободи дітей.
Людство зобов’язане дати дитині найкраще, що воно може дати, –
така основна ідея.
Міжнародний день захисту дітей – це також привід нагадати дорослим про необхідність дотримання прав дітей:
на життя,
на свободу думок і віросповідання,
на освіту, відпочинок і дозвілля,
на захист від фізичного та психологічного насильства,
на захист від експлуатації дитячої праці.
Тільки в умовах захисту прав і свобод дитини можливе формування гуманного і справедливого суспільства.
Перший день літа – можливість для підлітків задуматися про своє місце в світі і розглянути, які проблеми вони вважають важливими для себе і суспільства в цілому.
Офіційним символом Міжнародного дня захисту дітей є спеціальний прапор. На зеленому тлі, що символізує гармонію і родючість, навколо Земної кулі зображено 5 фігурок людей. Ці фігурки символізують єдність усіх рас і народів, а зображення Землі - символ спільної домівки.
Турбота про дітей, усвідомлення пріоритетності їх інтересів над інтересами дорослих мають стати філософією нашого життя.
Золочівське бюро правової допомоги бажає миру і злагоди кожній дитині, кожній родині, усій Україні! Наснаги і мудрості батькам, педагогам, дорослим, серця яких сповнені любові до дітей.


21.05.2020

ВИПЛАТА КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕВИКОРИСТАНІ ДНІ ДОДАТКОВОЇ ВІДПУСТКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЮ
У випадку звільнення військовослужбовця йому виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної, а також додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону «Про відпустки» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому право на отримання таких виплат не обмежується будь-яким строком.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
До кого звертатись за компенсацією?
Позасудовий порядок
Під час звільнення від проходження військової служби подати заяву про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки до командира військової частини, де проходив службу військовослужбовець.
Судовий порядок
У випадку отримання відмови у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки звернутись із адміністративним позовом до окружного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги, контактний телефон: (05764) 5-00-90, та за електронною адресою zolochivske@legalaid.kh.ua. Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової допомоги – 0800213103.


13.05.2020

ДОПОМОГА ФОПам I ТА II ГРУПИ ОПОДАТКУВАННЯ, ЯКІ СПЛАЧУВАЛИ ЄСВ У 2019 РОЦІ ТА МАЮТЬ ДІТЕЙ ДО 10 РОКІВ.

З метою забезпечення додаткових соціальних гарантій на період карантину для фізичних осіб-підприємців, які мають дітей Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.04.2020 № 329 «Деякі питання соціальної підтримки сімей з дітьми».

Зазначеною постановою затверджено Порядок виплати допомоги на дітей фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку (далі – Порядок № 329).

Кому призначається та виплачується допомога?

ДОПОМОГА НА ДІТЕЙ призначається і виплачується ФОПам, які:
обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку;
сплатили єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за усі місяці 2019 року або протягом усіх місяців 2019 року після державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
вік дитини (дітей) становить до 10 років (включно).

Допомога на дітей призначається і виплачується:
- громадянам України
- іноземцям
- особам без громадянства, які постійно проживають в Україні.

На який період призначається допомога?

Допомога на дітей призначається на період карантину та на один місяць після дати його відміни одному з батьків (опікуну).

Який розмір допомоги?

Допомога на дітей призначається на кожну дитину до досягнення нею 10-річного віку (включно) у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідних вікових груп станом на 1 січня 2020 р., і виплачується щомісяця за повний місяць.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» така допомога становитиме:

на дітей віком до 6 років - 1779 грн;

на дітей віком від 6 років - 2218 гривень.

У разі досягнення шестирічного віку дитиною, на яку виплачується допомога на дітей, її розмір переглядається з урахуванням відповідного розміру прожиткового мінімуму з наступного місяця.

Хто призначає та виплачує допомогу на дітей?

Призначають і виплачують допомогу на дітей структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад ( ОРГАНИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання ФОПа.

З якого місяця можна отримати допомогу?

Оскільки урядова постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування, норми Порядку застосовуються з 5 травня 2020 року. Тобто громадяни можуть подати необхідні документи в травні і, відповідно, отримати допомогу, починаючи з цього місяця.

На скількох дітей призначається допомога, якщо у ФОП кілька дітей?

Допомога призначається на кожну дитину до 10-річного віку. У такому випадку необхідно подати одну заяву та додатково вказати інформацію про всіх дітей відповідного віку.

Які документи необхідно подати/надіслати?

Для призначення допомоги на дітей заявник подає/надсилає органу соціального захисту населення заяву за формою, затвердженою вищезазначеною постановою в паперовій або електронній формі із зазначенням рахунку в установі уповноваженого банку та необхідні документи/відомості в паперовій або електронній формі.

СПОСІБ 1: ОНЛАЙН
КРОК 1. Виконайте вхід до веб – порталу підсистеми Е- послуги «Допомога на дітей фізичним особам-підприємцям» за посиланням :
https://dopomoga2fop.ioc.gov.ua

КРОК 2. Авторизуйтесь за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Електронний цифровий підпис (ЕЦП) - це сучасна альтернатива традиційної підпису від руки. Він не виглядає, як ваш підпис, але має таку ж юридичну силу.
Ще одна відмінність - ЕЦП дійсний рік з моменту отримання.
ЕЦП виглядає як файл, який створюється шляхом криптографічного перетворення інформації.У файлі міститься електронний ключ, який створюється спеціально для вас. Всі дані у файлі електронного цифрового підпису зашифровані.
Як зробити електронний цифровий підпис (ЕЦП) - читайте тут:
cutt.ly/UtWZaDY
КРОК 3. Заповніть електронну заяву на призначення допомоги, яка складається з персональних даних заявника, даних про дітей та даних для перерахування коштів.
Перелік потрібних документів:
сканована копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
сканована копія довідки з ПФУ про сплату ЄСВ (форма ОК-7, можна сформувати за посиланням -
https://portal.pfu.gov.ua);
сканована копія документу, що посвідчує проживання на території України (для іноземців);
сканована копія рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі створення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або суду про встановлення опіки (у разі здійснення опіки над дитиною).

СПОСІБ 2: ОФЛАЙН (у письмовій формі)

КРОК 1. Підготуйте документи:

заяву про призначення допомоги на дітей фізичним особам ― підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої та другої групи платників єдиного податку (є Додатком до Порядку № 329).

Зразок заяви можна знайти за посиланням
https://www.kmu.gov.ua/…/deyaki-pitannya-socialnoyi-pidtrim…

копії свідоцтв про народження дітей віком до 10 років;
довідку з ПФУ про сплату ЄСВ (форма ОК-7, можна сформувати за посиланням
https://portal.pfu.gov.ua);
копію документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства);

копію рішення районної, районної у м. м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади або суду про встановлення опіки (у разі здійснення опіки над дитиною).
КРОК 2. З усіма документами зверніться до ОРГАНУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ за місцем проживання або до уповноважених осіб органу територіальної громади.
Звертаємо увагу, що ОТГ не призначають допомогу, а лише приймають відповідні документи.
З пункту 13 Порядку №329 випливає, що в разі утворення об’єднаної територіальної громади, заява з необхідними документами для призначення допомоги на дітей приймається уповноваженими особами, які визначені виконавчими органами сільської, селищної, міської ради ОТГ, та передається відповідним органам соціального захисту населення райдержадміністрацій.
У сільській місцевості прийняття заяв з необхідними документами для призначення допомоги на дітей і передачу їх відповідним органам соціального захисту населення здійснюють особи, уповноважені виконавчими комітетами сільських і селищних рад.

НАСТУПНІ КРОКИ:

Органи соціального захисту розглянуть заяву протягом трьох робочих днів.
Про призначення допомоги на дітей чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження такого рішення орган соціального захисту населення видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення, у тому числі в електронній формі (у разі подання заяви та документів в електронній формі).

Звертаємо увагу:

Допомога призначається лише тим ФОПам, які займались підприємницькою діяльністю у 2019 році.

Відповідно до пункту 3 Порядку №329, для отримання допомоги ФОП повинен був сплачувати ЄСВ у 2019 році.

Якщо ФОП зареєструвався у 2020 році, він не відповідатиме вимогам Порядку та, відповідно, не може претендувати на отримання допомоги.

Допомога на дітей не призначається на дітей, на яких виплачується компенсація послуги “муніципальна няня”.

Одержання отримувачем інших видів допомоги, за винятком компенсації послуги “муніципальна няня”, не впливає на призначення та виплату допомоги на дітей.

Виплата допомоги на дітей припиняється у разі:

1)     позбавлення отримувача батьківських прав;

2) відібрання дитини в отримувача без позбавлення батьківських прав;

3) тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

4) перебування отримувача під вартою на час слідства, у місцях позбавлення волі, за рішенням суду, розшуку отримувача органами Національної поліції;

5) смерті дитини;

6) смерті отримувача.

Отримувач допомоги на дітей у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги, зобов’язаний протягом трьох робочих днів повідомити про це органам соціального захисту населення.

За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги, контактний телефон: (05764) 5-00-90, та за електронною адресою:  zolochivske@legalaid.kh.ua . Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової до мороги – 0800213103.


06.05.2020

Які документи посвідчують особу та хто може перевіряти ці документи?
У період карантину, який продовжено до 22 травня 2020 року, знаходитися на вулицях без документів, що посвідчують особу, заборонено.
Які документи посвідчують особу? Хто має право вимагати у людини паспорт? За яких обставин поліцейський може вимагати в особи пред’явити документи? На ці запитання відповідає Золочівське бюро правової допомоги.
У статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” вказано на те, що документи, які посвідчують особу, залежно від їх функціонального призначення поділяються на два види: документи, що посвідчують особу й підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу й підтверджують її спеціальний статус.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:
-паспорт громадянина України;
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
-дипломатичний паспорт України;
-службовий паспорт України;
-посвідчення особи моряка;
-посвідчення члена екіпажу;
-посвідчення особи на повернення в Україну;
-тимчасове посвідчення громадянина України;
Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:
-посвідчення водія;
-посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
-посвідка на постійне проживання;
-посвідка на тимчасове проживання;
-картка мігранта;
-посвідчення біженця;
-проїзний документ біженця;
-посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
-проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Чи обов’язково у період карантину носити з собою документи?
Обов’язково. Відповідно до змін, що внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» знаходитися на вулицях без документів, що посвідчують особу, у період карантину заборонено.
Хто має право вимагати в людини посвідчення особи?
Здійснювати перевірку документів особи має право поліцейський. При чому, він не має права вилучати документ, який пред’являє йому особа, у тому числі, й паспорт.
У статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» чітко окреслено умови, коли поліцейський має право вимагати в людини документи, що посвідчують особу, та/або документи, що підтверджують відповідне право особи.
Це можливе лише за таких обставин:
-якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, котра перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
-якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
-якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
-якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
-якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
-якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Який порядок поведінки поліцейського під час з’ясування особи?
Коли працівник поліції звертається до особи, він зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання. Поліцейський також зобов’язаний пред’явити службове посвідчення, на вимогу особи. При цьому він надає можливість ознайомитися з викладеною у посвідченні інформацією, не випускаючи його з рук.
На чию ще вимогу слід пред’являти документ, який посвідчує особу?
Документи слід пред’являти на вимогу посадових осіб органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених законодавством, під час звернення до них, а також особам, уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення під час їх складання, у суді, у військкоматі при встановленні військовозобов’язаної особи, при перетині державного кордону, при оформленні митних документів та у інших випадках.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги, контактний телефон: (05764) 5-00-90, та за електронною адресою: zolochivske@legalaid.kh.ua . Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової до мороги – 0800213103.


28.04.2020

Електронний лікарняний: що це таке та як його отримати

01квітня 2020 року стартував новий етап в реформуванні української медицини, який приніс із собою багато новел, серед яких електронний лікарняний.
Що це таке електронний лікарняний та як його отримати?
Так, про введення електронного лікарняного заговорили ще у 2019 році та й сам Порядок ведення Електронного реєстру листків непрацездатності Кабінет міністрів України затвердив постановою ще 17.04.2019 (Постанова КМУ № 328 від 17.04.2019р. «Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього»). Наступним етапом провадження стало прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 р. № 159 «Про особливості ведення Електронного реєстру листків непрацездатності до забезпечення інформаційної взаємодії електронної системи охорони здоров’я з Електронним реєстром листків непрацездатності». Реєстр формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру. Реєстр ведеться державною мовою. Допускається використання латинських літер під час кодування діагнозів і звернень, написання електронної адреси.
Для отримання електронного лікарняного необхідно:
▪Звернуться до сімейного лікаря.
▪Лікар внесе інформацію про тимчасову непрацездатність до Електронного реєстру листків непрацездатності та засвідчить дану дію кваліфікованим електронним підписом. На підставі цих даних Реєстр буде створювати листок непрацездатності з унікальним номером. Щодо відомостей, які має містити запис, то вони передбачені у п. 13 Постанови КМУ від 17.04.2019 № 328.
▪В результаті обміну даними лікарняний потрапляє до електронного реєстру листків непрацездатності в Пенсійному фонді. Варто зауважити , що і самі роботодавці з першого дня хвороби працівника зможуть перевірити на сайті ПФУ, чи відкрив працівник лікарняний.
Доступ до інформації з Реєстру, зазначеної в цьому пункті, є вільним, не потребує авторизації чи ідентифікації користувача на порталі послуг.
Щодо лікарів, то їхня ідентифікація у веб-сервісі проводитиметься на підставі переданих МОЗ до ПФУ відомостей про заклади охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які мають ліцензію на провадження медичної практики. Дана інформація буде постійно оновлюватись.
Зверніть, будь ласка, увагу на те, що пацієнту можливо прийдеться підписати заяву про згоду на оформлення електронного лікарняного.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівськогобюро правової допомоги, контактний телефон: (05764) 5-00-90, та за електронною адресою: zolochivske@legalaid.kh.ua
Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової до мороги – 0800213103. Зателефонувавши за ним, Ви зможете уточнити актуальну інформацію щодо осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, змін в законодавчій базі стосовно її надання.


24.04.2020

Все про сплату аліментів під час карантину
Україні запроваджено ряд заходів, спрямованих на протидію поширення COVID-19. Тож у платників аліментів виникає питання: як же бути зі сплатою аліментів на час карантину?
Адже батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто до 18-ти років. А якщо дитина навчається, і потребує матеріальної допомоги, а батьки мають можливість надати таку допомогу, то і до 23 років. За несплату аліментів передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність. Зокрема неплатників аліментів можуть обмежити у праві виїзду за кордон, керування транспортними засобами, користуватися зброєю та нарахувати пеню у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
17 березня Верховна Рада України прийняла закони, спрямовані на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби. Зокрема передбачено введення штрафів та, навіть, позбавлення волі за порушення правил карантину. Що ж стосується законодавства, що регулює механізм стягнення аліментів та заборгованості по сплаті аліментів, то на час введення карантину на території України, нововведень, які б змінювали даний механізм не приймали. Однак через запровадженні обмеження рівень доходів більшості громадян значно знизиться, а в деяких взагалі буде відсутній, що, в свою чергу, призведе до виникнення заборгованостей зі сплати аліментів.
Проте відповідно до ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність за прострочення сплати аліментів тоді, коли така заборгованість виникла з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. Такими ж поважними причинами можуть бути і обставини, які виникли із впровадженням карантину на території України.
Що стосується кримінальної відповідальності за несплату аліментів, то однією із вагомих підстав для притягнення до такої відповідальності є злісний характер ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, що може виражатись у будь-яких діяннях боржника, які спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо).
Відповідно до частини 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», при заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1. Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2. Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3. Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, —до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4. Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання — до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Отже, впровадження карантину на території України не звільняє платників аліментів від виконання їх обов’язку щодо сплати аліментів на утримання дітей. Однак обставини, які виникли із впровадженням карантину та призвели до неможливості вчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несплату аліментів за період дії таких обставин.
За отриманням безоплатної правової допомоги громадяни можуть звертатися до Золочівського бюро правової допомоги, контактний телефон: (05764) 5-00-90, та за електронною адресою: zolochivske@legalaid.kh.ua . Окрім цього, в Україні діє єдиний номер з надання безоплатної правової до мороги – 0800213103.


21.04.2020

Чи має право роботодавець звільнити працівника, посилаючись на карантин?
Кодекс законів про працю України не дає права роботодавцю звільняти працівників через введення карантину або обмежувальні заходи.
Підстави для звільнення працівників передбачені ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Змін щодо звільнення працівників на період здійснення карантинних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, до Кодексу законів про працю України не вносилось. Додаткових положень, які б давали роботодавцю право припинити трудові відносини із працівником, через карантин або пов`язані з ним обмежувальні заходи, немає.
Карантин– це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»), а не підстава для звільнення.
Згідно статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, то власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про
який просить працівник.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України.
Звільняти працівників у період карантину роботодавець може без ризику бути притягнутим до відповідальності, якщо таке звільнення є законним (на підставах, зазначених у ст.40 КЗпП України).


16.04.2020

Залишайтеся свідомими та відповідальними громадянами, бережіть природу.
У зв’язку із тими, що зараз відбувається в Чорнобилі нагадуємо, що за кожне незаконне діяння передбачена відповідальність!
Згідно ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за несанкціоноване випалювання сухої природної рослинності винні особи будуть притягуватись до адміністративної відповідальності. За самовільне випалювання рослинності або її залишків накладається штраф: на громадян – від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 грн до 340 грн), на посадових осіб – від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн до 1190 грн).
За статтею 245 ККУ знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом — карається штрафом від 5100 до 8500 гривень або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Варто відмітити, що зараз у Верховній Раді знаходиться законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу».
Даним законопроектом пропонується внести зміни:
до статей 241, 245 Кримінального кодексу, якими пропонується збільшити розміри штрафів за забруднення атмосферного повітря (з 100 - 200 до 1800 - 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (з 300-500 до 5400-9000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
до статей 77, 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими значно збільшуються розміри штрафів за порушення вимог пожежної безпеки в лісах (з 5 - 50 до 90 - 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), за самовільне випалювання рослинності або її залишків (з 10 - 70 до 180 - 1260 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та за самовільне випалювання рослинності або її залишків в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (з 20 - 100 до 360 - 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Давайте збережем природу!
За інформацією відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: смт. Золочів, вул. Березня, 3 . Контактний телефон: (05764) 5-00-90.


09.04.2020

Безробіття під час карантину: що потрібно знати українцям та де знайти допомогу

За час карантину у країні зросла кількість безробітних. Часто компанії, особливо малі, змушені звільняти працівників через брак коштів на заробітну плату.
Щоб підтримати людей у такій ситуації, в Україні на час карантину скасували семиденний період для пошуку прийнятної роботи. Тепер безробітних реєструють першого ж дня після подання заяви до центру зайнятості; Це передбачено постановою Уряду від 29 березня 2020 року № 244 “Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу”.
На період дії карантину надання особі статусу безробітної відбуватиметься одразу після подання нею заяви про надання такого статусу. Ця заява повинна відповідати формі, яка затверджена Державним центром зайнятості. Важливо, що допомога по безробіттю у такому разі здійснюється з першого дня реєстрації безробітного. Це зазначено у пункті 20 цього Порядку.
Окрім того, зареєстровані безробітні мають право не відвідувати службу зайнятості протягом 30 і більше календарних днів на період встановленого карантину. Зазначимо, що комунікація зареєстрованих безробітних і працівників служби зайнятості може відбуватися дистанційно – телефоном, електронною поштою або через скриньки для прийому кореспонденції, розміщені у кожному центрі зайнятості.
Нагадуємо, що Державна служба зайнятості України запровадила на період карантину тимчасові особливості обслуговування клієнтів центрами зайнятості та їх філіями
У кожному центрі зайнятості розміщено оголошення про тимчасовий порядок роботи установи, адреси електронної пошти центру зайнятості та обласного центру зайнятості, номер телефону чергового фахівця, номер телефону гарячої лінії обласного центру зайнятості.

І пам'ятайте, що правову допомогу ви можете отримати через систему БПД
Є запитання? Отримайте правову допомогу дистанційно:
- зателефонуйте на безкоштовний номер системи БПД 0 800-213-103
- поставте запитання в месенджер ФБ-сторінки: https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/
- напишіть на електронну пошту місцевого центру або бюро kharkiv3.kharkiv@legalaid.kh.ua; zolochivske@legalaid.kh.ua
- прочитайте правову консультацію на телеграм-каналі "Безоплатна правова допомога" https://t.me/ualegalaid та обговоріть її у нашому чаті - https://t.me/ualegalaidchat
- поставте запитання на Інстаграм-сторінці системи БПД https://www.instagram.com/ualegalaid/?hl=uk
- скористайтеся правничою вікіпедією WikiLegalAid - https://wiki.legalaid.gov.ua
За інформацією відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.


03.04.2020

Житлові субсидії на період карантину: уряд підготував новації

Відповідну постанову, розроблену Міністерством соціальної політики, прийнято на засіданні Кабінету Міністрів 24 березня 2020 року.
Це рішення Уряду суттєво посилює програму житлових субсидій та соціальну підтримку найменш захищених категорій громадян в умовах карантину,
Прийнята Урядом постанова передбачає, зокрема, що для отримання субсидії громадянам, які втратили роботу в період карантину, потрібно зареєструвався в службі зайнятості як безробітні. Субсидії надаватимуться на підставі відповідних заяв та інформації центрів зайнятості щодо їх перебування на обліку.
При цьому для розрахунку житлової субсидії враховується розмір призначеної допомоги по безробіттю без урахування отриманої заробітної плати.
Також заборонено на період обмежувальних заходів припинення надання житлових субсидій. Крім того, призначатимуть житлову субсидію на наступний період усім домогосподарствам, які отримували її в опалювальному періоді 2019-2020 років, без відповідних звернень громадян.
На період обмежувальних заходів розрахунок житлових субсидій проводитиметься з урахуванням збільшених на 50 відсотків соціальних нормативів у зв’язку зі збільшеним вимушеним перебуванням вдома і збільшенням споживання електроенергії, природного газу, гарячої води тощо.
Крім того, за ініціативи Міністерства соціальної політики, прийнято рішення не збільшувати базовий відсоток плати за комунальні послуги з 1 травня.
За інформацією відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: смт. Золочів, вул. Березня, 3 . Контактний телефон: (05764) 5-00-90.
 


01.04.2020

 

Відповідальність за порушення правил карантину

На жаль, кількість людей, які захворіли на коронавірусну хворобу (COVID-19), в Україні з кожним днем зростає.
З метою запобігання розповсюдженню інфекції вжито ряд обмежувальних заходів, що стосуються навчальних закладів, транспорту, сфери обслуговування громадян та інші.
17 березня 2020 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Даним законодавчим актом держава посилює відповідальність за порушення правил карантину. Так, за порушення Санітарного законодавства передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 325 Кримінального кодексу України порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням чи позбавленням волі на строк до трьох років.
Частина друга статті 325 Кримінального кодексу України передбачає, що ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Тобто, сума штрафу з 1700 гривень зросла до 17000-51000 гривень.
Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, полягають:
• у не усуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення;
• не проведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезінфекційних, протиепідемічних, а також карантинних заходів;
• не запровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях.
Необхідно зазначити, що відповідальність за недодержання санітарного законодавства передбачена також статтею 137 Кримінального кодексу України.
У цій статті зазначається, що невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, передбачає покарання у вигляді штрафу від 1700 до 5100 гривень або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Якщо такими діяннями було спричинено смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, то передбачається покарання у вигляді обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Адміністративна відповідальність за порушення санітарного законодавства встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КупАП). Зокрема, статтею 42 КУпАП визначено, що порушення санітарних норм тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 204 гривень) і на посадових осіб – від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 до 425 гривень).
Також слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» КУпАП було доповнено статтею 44-3, відповідно до якої порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 34000 гривень) і на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34000 до 170000 гривень).
Отже, в даних умовах необхідно відповідально ставитися до ситуацій, які можуть загрожувати життю та здоров’ю громадян, зокрема, дотримуватися правил карантину, адже відповідальність за порушення встановлених правил і обмежень досить серйозна.

За інформацією відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги: смт. Золочів, вул. Березня, 3 . Контактний телефон: (05764) 5-00-90.


26.03.2020

КАРАНТИН – робота і зарплата
На період карантину багато роботодавців надають працівникам відпустки, запроваджують віддалену роботу, встановлюють режим простою. Чи може роботавець відмовити працівнику у переході на дистанціну роботу? Як оплачується віддалена робота та час простою? Найбільш актуальні питання сьогодення .
- Відправити співробітників працювати вдома можна без їхньої згоди
У зв`язку з карантином багато організацій переходять на дистанційний режим роботи. Чинним законодавством не врегульовано в повній мірі питання віддаленої роботи.
Утім, на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома.
Важлива зміна відповідно до Закону № 3219 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)" : на період карантину або впровадження заходів боротьби з коронавірусом відправляти співробітників працювати вдома можна без їхньої згоди.
Разом з тим, Закон № 3219 лише рекомендує переведення на дистанційну роботу, але не зобов’язує роботодавця. Тому, якщо підприємство працює, але вас не відпускають працювати з дому, коли така можливість є, одним із варіантів, аби убезпечити себе, є відпустка.
Проте варто колективно звернутися до роботодавця про переведення на дистанційний режим роботи, оскільки забезпечення безпечних умов праці є його безпосереднім обов'язком.
У разі прийняття роботодавцем рішення про роботу у дистанційному режимі раджу отримати офіційний документ про встановлення такого режиму, щоб запобігти звільненню “за прогул” через відсутність на робочому місці.
- Яку зарплату отримаємо під час карантину
Якщо ваша організація визначила період карантину як простій, за працівником зберігається його зарплата. Згідно з ч. 3 ст. 113 Кодексу законів про працю України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
У загальному випадку час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифних ставки (окладу). Такий обов’язковий мінімум прописаний у ст. 113 Кодексу законів про працю України.
А от якщо роботодавець не оформив простій, тоді підприємство вважається таким, що працює.
Але в усіх цих випадках заробітна плата повинна виплачуватися. Карантин не є юридичною підставою для звільнення роботодавця від сплати заробітної плати.
Такі норми стосуються і дистанційної роботи. Однак, звертаю увагу, що дистанційна робота регулюється внутрішнім наказами чи розпорядженнями на підприємстві.
У випадку, коли зайнятість на дистанційних умовах праці відповідає встановленому графіку роботи, заробітна плата виплачується повністю.
Є запитання? Отримайте правову допомогу дистанційно:
- зателефонуйте на безкоштовний номер системи БПД 0 800-213-103
- поставте запитання в месенджер ФБ-сторінки: https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/
- напишіть на електронну пошту місцевого центру або бюро kharkiv3.kharkiv@legalaid.kh.ua
zolochivske@legalaid.kh.ua
- прочитайте правову консультацію на телеграм-каналі "Безоплатна правова допомога" https://t.me/ualegalaid та обговоріть її у нашому чаті - https://t.me/ualegalaidchat
- поставте запитання на Інстаграм-сторінці системи БПД https://www.instagram.com/ualegalaid/?hl=uk
- скористайтеся правничою вікіпедією WikiLegalAid - https://wiki.legalaid.gov.ua
#БПД #ПравоваДопомога #LegalAid #ПравоваКонсультація
За інформацією відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги:


23.03.2020

Система БПД призупиняє прийом громадян
і надає правову допомогу дистанційно
У зв’язку з загостренням ситуації з поширення коронавірусної інфекції з 23 березня 2020 року і до завершення карантину відділ «Золочвське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призупиняє особистий прийом громадян та надання адресної правової допомоги і повністю переходить на надання правових послуг дистанційно.
Щоб отримати правову консультацію:
 напишіть на нашу електронну пошту центу : kharkiv3.kharkiv@legalaid.kh.ua
zolochivske@legalaid.kh.ua
 зателефонуйте на номер центру: (057) 341-65-71; (057) 341-65-71 або за телефоном бюро 5-00-90
Небхідні документи можна залишити в  скриньці для кореспонденції, що знаходиться за адресою бюро: смт. Золочів, вул. 8 Березня, буд. 3
Правову консультацію можна також отримати:
 зателефонувавши на безкоштовний номер системи БПД 0 800-213-103
 поставивши запитання в месенджер ФБ-сторінки: https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/
 поставивши запитання на Інстаграм-сторінці системи БПД https://www.instagram.com/ualegalaid/?hl=uk
прочитавши правову інформацію на телеграм-каналі «Безоплатна правова допомога» https://t.me/ualegalaid та обговоривши її у нашому чаті - https://t.me/ualegalaidchat
 скориставшись правничою вікіпедією WikiLegalAid - https://wiki.legalaid.gov.ua
Пам’ятайте, що карантин — це не перешкода для отримання правової допомоги від держави.


18.03.2020

КАМПАНІЮ ДЕКЛАРУВАННЯ – 2020 ПРОДОВЖЕНО ДО 1 ЧЕРВНЯ

17 березня набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році продовжено до 1 червня термін подання щорічних декларацій та декларацій після звільнення.

Крім того, суб’єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію перед звільненням або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у зв’язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період.

Деталі за посиланням:https://nazk.gov.ua/uk/novyny/kampaniyu-deklaruvannya-2020-prodovzheno-do-1-chervnya/

Інформацію надано Золочівським бюро правової допомоги

 


17.03.2020

 

Оголосили карантин, і ви не знаєте, хто буде сидіти з малолітньою дитиною? Тим часом, трудове законодавство передбачає право працівника піти у відпустку за свій рахунок на стільки часу, скільки триває карантин. Нехай це не надто вигідно, оскільки не нараховується заробітна плата, але зате у законному порядку є можливість перебувати зі своєю дитиною вдома під час карантину. Про це читайте в нашій інфографіці:


12.03.2020

Про особливості укладення договору дарування нерухомого майна

Нерідко громадяни України, які мають у власності нерухоме майно, вирішують подарувати його своїм близьким, але не кожен знає про юридичні тонкощі укладення договору дарування.

Договір дарування оформляється у державного або приватного нотаріуса в письмовій формі за місцем знаходження майна.
Моментом виникнення права власності на подароване майно вважається момент державної реєстрації договору дарування права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості до якого вносить нотаріус.
Якщо житло подароване одному з подружжя в шлюбі, то другий не може претендувати на нього (наприклад подароване майно не ділиться при розподілі майна подружжя у разі їх розлучення).
Майно, що перебуває у спільній (сумісній) власності, дарується при наявності згоди іншого співвласника. Інакше в межах одного року співвласник має право оскаржити цю дію через суд.
Також не слід забувати про податкові нюанси оформлення такого договору, а саме оформляючи договір у нотаріуса, доведеться заплатити державне мито у розмірі 1% від вартості майна, а також збір за здійснення нотаріальних дій.
Особа, на яку оформляється дарча, зобов’язана сплатити податок з доходів фізичних осіб розміром 5% від вартості дарунку.
Від сплати цього податку звільняються родичі першого та другого порядку, тобто дружина, чоловік, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід та баба, а також особа, яка є інвалідом I групи, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також вартість власності, отриманої дитиною-інвалідом.
Необхідно пам'ятати, що для укладення договору дарування до нотаріуса звертаються як Дарувальник, так і Обдаровуваний, їх особиста присутність є обов'язковою умовою для нотаріального посвідчення договору.
Документи, необхідні для оформлення договору дарування в Україні:
1. Паспорти і реєстраційні номери облікової картки платника податків сторін договору, для неповнолітнього - свідоцтво про народження.
2. Документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, договори купівлі-продажу/дарування/міни, довічного утримання й інші).
3. Якщо у будинку (квартирі) прописані неповнолітні особи або вони виступатимуть сторонами договору, то на укладення договору потрібний дозвіл опікунського органу (якщо сторона договору – неповнолітня особа, то потрібна ще згода батьків на підписання нею договору).
4. Довідка про кількість прописаних осіб у будинку.
5. Звіт про експертну грошову оцінку будинку.
6. Витяг з Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки, на якій розташований будинок.
7. Якщо нерухоме майно було придбане в шлюбі або дарувальник в даний момент перебуває в шлюбі, в обов'язковому порядку потрібна згода подружжя на укладення договору, свідоцтво про шлюб або свідоцтво про розірвання шлюбу.
8. Якщо договір укладатиметься від вашого імені представником за довіреністю, то потрібна така довіреність, паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків повіреного.

Нагадуємо, що Золочівське бюро правової допомоги знаходиться за адресою: смт. Золочів, вул. Березня, 3 . Контактний телефон: (05764) 5-00-90.


06.03.2020

Як змусити несумлінних членів ОСББ платити за послуги

Число Об'єднань співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) в Україні зростає з кожним роком, але разом з цим з'являються і нові проблеми. У багатоквартирних будинках при десятках мешканців завжди знайдеться хтось, хто відмовиться платити за послуги об'єднання і буде нарощувати свою заборгованість. Щоб такого не сталося, ОСББ потрібно оперативно реагувати на заборгованості і не перекладати відповідальність за це на інших мешканців.

ОСББ за своєю суттю – це неприбуткова організація. Статтею 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-14 від 29.11.2001 (далі – ЗУ «Про ОСББ») передбачено, що ОСББ створюється для забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання їхніх обов’язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. На загальних зборах приймається рішення про затвердження кошторису і затверджується розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території. Це рішення, прийняте з дотриманням процедури, стає обов’язковим для виконання всіма співвласниками. Орендарі приміщень, які знаходяться у будинку, де створено ОСББ, згідно із законом, також мають сплачувати внесок на утримання будинку.

 Якщо хтось у будинку (чи власник квартири, чи орендар) не виконує обов’язків щодо вчасної сплати внесків, ОСББ не може належним чином виконувати свої обов’язки щодо утримання будинку в належному стані, платити за освітлення загальних місць користування, тощо. У такому випадку стаття 13 ЗУ «Про ОСББ» передбачає право ОСББ звернутися до суду за стягненням внесків у судовому порядку. При цьому спочатку неплатнику надсилається попередження і надається строк для добровільної сплати боргу.

Боржникам варто пам’ятати, що в ході судового провадження на відповідача, крім суми боргу, ляжуть ще й витрати на судовий збір та послуги юриста, який вестиме справу в суді, а також під час виконання рішення суду виконавчий збір і витрати виконавчого провадження. Відтак, заборгованість у розмірі 5 тисяч гривень може легко зрости до 8-9 тисяч.

Окрім рішення по стягненню заборгованості з боржників існує право голів ОСББ на складання адміністративних протоколів за ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої порушення правил користування жилими приміщеннями тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тож, вагаючись, платити чи ні зараз, слід подумати про те, чи потрібні зайві витрати потім.

Додатково інформуємо, що отримати правову допомогу можна, зателефонувавши до відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за номером: (05764) 5-00-90, або за адресою: вул. 8 Березня, 3, смт. Золочів. Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.

 


27.02.2020

 Спадкування земельної частки (паю)
Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Чинний Цивільний Кодекс України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1216, 1217 Цивільного Кодексу України).
Спадкування земельної частки (паю) відбувається на загальних підставах, визначених цивільним законодавством, проте має ряд своїх особливостей.
У випадку коли спадкодавець залишив після себе заповіт, земельну частку (пай) успадкує особа, яка вказана у ньому.
Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи (громадянина) своїм майном (у т. ч. й земельною ділянкою) на випадок смерті, зроблене у встановлених законом порядку і формі. Значення заповіту полягає у тому, що ним визначається порядок переходу після смерті заповідача усього майна чи його частки, майнових прав та обов'язків до певних осіб.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Під цивільною дієздатністю фізичної особи необхідно розуміти її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, само¬стійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30, 1233, 1234 Цивільного Кодексу України).
Проте дуже важливо пам’ятати, незалежно від змісту заповіту, статтею 1241 Цивільного Кодексу України передбачена обов’язкова частина у спадщині для певних категорій осіб – малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Спадкування за законом — це перехід усього майна чи його частки, май¬нових прав та обов'язків до певних осіб, коло яких та порядок такого перехо¬ду визначається відповідно до чинного Цивільного Кодексу України. Іншими словами, спадкування за законом має тоді місце, коли відсутній заповіт або заповітом передбачено перехід не усього майна, прав та обов'язків спадкодавця.
Основна відмінність розглядуваних видів спадкування полягає у тому, що при спадкуванні за заповітом коло спадкоємців є чітко визначеним, а при спад¬куванні за законом — визначається відповідно до черговості, визначеної Цивільним Кодексом України.
При спадкуванні за законом встановлено п'ять черг спадкоємців:
— перша черга — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадко¬давця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пере¬жив, та батьки;
— друга черга — рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (не успадковують один після одного зве¬дені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків);
— третя черга — рідні дядько та тітка спадкодавця;
— четверта черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
— п'ята черга — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Спадкування земельної частки (паю) за законом відбувається за принципом черговості – кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Законодавством надається можливість зміни черговості одержання права на спадкування (ст. 1259 Цивільного Кодексу України), відмови від спадщини (ст. 1273 Цивільного Кодексу України), відмови від спадщини на користь іншого спадкоємця (ст. 1274 Цивільного Кодексу України).
Для успадкування земельної частки (паю) необхід¬но вчинити низку послідовних та взаємодоповнюючих дій, зокрема:
— протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця подати письмову заяву до нотаріальної контори за місцем проживання спадкодав¬ця, а якщо воно невідоме — за місцем знаходження земельної частки (паю) про прийняття їх у спадщину;
— зібрати і додати до заяви такі документи:
а) сертифікат на право на земельну частку (пай) або державний акт на право власності на земельну ділянку;
б) свідоцтво про смерть спадкодавця;
в) документ, що підтверджує наявність родинних зв'язків між спадкоєм¬цем та спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо);
г) пенсійне посвідчення спадкодавця, якщо він був пенсіонером;
ґ) довідку з місцевої ради про останнє постійне місце проживання по¬мерлого;
— отримати у державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 1268 Цивільного Кодексу України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
Якщо потенційний спадкоємець пропустив встановлені законом строки на прийняття спадщини, у нього відсутній акт про право власності на земельну ділянку, або у акті допущена помилка, коли у спадкоємця немає іншого необхідного документу нотаріус відмовляє у реєстрації права на спадщину.
У такому разі спадкоємцю необхідно отримати письмову відмову від нотаріуса та звернутися до суду за місцем розташування земельної частки з позовом, в якому буде заявлене клопотання про продовження строків на прийняття спадщини або позов про визнання права власності на земельний пай у порядку спадкування (залежно від обставин конкретної ситуації).
Якщо у результаті спадкування власниками земельної частки (паю) стають двоє чи більше осіб, спадкоємці можуть:
• укласти письмовий договір про порядок володіння та користування спільним майном;
• укласти договір про поділ майна, що є в спільній частковій власності (при цьому орендну плату спадкоємці будуть отримувати залежно від величини їх частки).
• зробити поділ земельної ділянки в натурі, тобто визначити межі земельної ділянки на місцевості.
Стаття 89 Земельного Кодексу України передбачає, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.
Контактна інформація! Звернутися по допомогу до фахівців відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна за адресою: смт. Золочів, вул. 8 Березня, 3, тел. (0 5764) 5-00-90.

Єдиний телефонний номер системи БПД – 0 800 213 103
(дзвінки на вказану телефонну лінію зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України є безкоштовними та приймаються цілодобово).


19.02.2020

 Чи безпечно брати кредити онлайн в Україні?
«Кредит онлайн під 0%», «0% на перший кредит на карту», «кредит за 5 хвилин». Саме такими заголовками останнім часом рясніє інтернет-простір. І багато з наших співвітчизників, бажаючи отримати гроші тут і зараз, користуються цими вигідними пропозиціями.
Та швидко заповнюючи заявку на позику, мало хто уважно читає текст договору, детально дізнається про умови кредитування, штрафні санкції, на які автоматично погоджується позичальник.
Якщо ви все ж прийняли рішення таким чином вирішити свої фінансові питання, рекомендуємо скористатися такими порадами:
Перевірте позикодавця у відкритих джерелах
Перш ніж укладати договір, необхідно з’ясувати, хто ваш позикодавець. Згідно із законодавством України, надавати кредити мають право лише фінансові установи – юридичні особи, які зареєстровані в установленому порядку, мають ліцензію на надання коштів у позику і внесені до Державного реєстру фінансових установ: https://bit.ly/38IHRhW
Щоб переконатися, що ви берете позику в компанії, яка працює в рамках правового поля, зайшовши на сайт, знайдіть назву юридичної особи, яка є позикодавцем. Це назва організаційно-правової форми (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство) та власна назва, яка зазначається в лапках. Якщо в реєстрі такої інформації немає, то це вже є підставою для того, щоб відмовитися від послуг цієї компанії.
Наступний крок – перевірити позикодавця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: https://bit.ly/2RTi5Rr Якщо ця компанія є в ЄДР, не знаходиться у процесі припинення, запишіть її ідентифікаційний код та переходьте до наступного етапу – перевірки наявності в позикодавця відповідної ліцензії. Для цього здійсніть пошук за ідентифікаційним кодом юридичної особи на сайті комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг: https://kis.nfp.gov.ua
Якщо компанія є у Державному реєстрі фінансових установ, то можна говорити про те, що позикодавець має право вести діяльність у сфері надання фінансових послуг відповідно до отриманої ліцензії. Наостанок рекомендую перевірити наявність судових справ за участю компанії за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua. Там ви можете отримати інформацію про те, наскільки активно компанія стягує заборгованість з позичальників.
Ознайомтеся з умовами договору кредитування
«Який договір, я ж нічого не підписую?!», – скажете ви. Дійсно, навряд чи вам надішлють документи щодо отримання позики в паперовому вигляді на підпис. Проте, в українському законодавстві існує таке поняття, як «електронний договір». Це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Підписання ж цього договору сторонами здійснюється через використання:
✅ електронного підпису;
✅ електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
✅ електронного підпису одноразовим ідентифікатором;
✅ аналога власноручного підпису (може використовуватися лише за письмовою згодою сторін, у якій містяться зразки відповідних аналогів власноручних підписів).
Під час укладання договорів кредитування в мережі інтернет найчастіше застосовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифровою послідовністю, яка може передаватися суб`єктом електронної комерції (позикодавцем) іншій стороні електронного правочину (позичальнику) засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у системі (як правило – смс-повідомлення).
Отже, оскільки ви укладаєте договір, тобто берете на себе певні зобов’язання, то необхідно ознайомитися з його умовами. Як правило, посилання на умови договорів на сайтах онлайн-позикодавців розміщені внизу першої сторінки. У деяких компаніях з цими умовами можна ознайомитися лише у процесі подачі заявки на отримання позики. У будь-якому випадку вам необхідно знайти їх і уважно вивчити.
Зверніть особливу увагу на такі моменти:

✅ Розмір процентної ставки, чи може вона змінюватися.
✅ Строк оплати за користування кредитом.
✅ Вид і розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату.
✅ Можливість та умови продовження строку оплати.
✅ Відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення позики.
✅ Можливість передачі персональних даних позичальника третім особам (колекторам).
Майте на увазі, що в самому договорі може бути посилання на умови кредитування, які оформлені окремим документом, з яким теж необхідно ознайомитися.

Оцініть вигідність кредиту
Якщо ви скористалися всіма порадами, то вже маєте чітке уявлення про позикодавця та умови кредитування. Тепер залишається лише оцінити вигідність кредиту. Врахуйте, що ви берете на себе обов’язок повернути позичені кошти, а у випадку, якщо буде порушено умови укладеного договору, то позикодавець матиме право нараховувати штрафні санкції, які можуть сягати 475 відсотків річних. Тому приймайте рішення щодо оформлення позики лише після ретельного аналізу всіх умов.
Додатково інформуємо, що отримати правову допомогу можна, зателефонувавши до відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за номером: (05764) 5-00-90, або за адресою: вул. 8 Березня, 3, смт. Золочів. Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.


 


13.02.2020

 

 Податкова знижка на навчання: як її отримати

 І йдеться не лише про здобуття знань у вищих навчальних закладах. Чималих коштів потребує художня чи спортивна школа. Проте батьки можуть повернути частину інвестованих в навчання коштів, скориставшись податковою знижкою. Податкова знижка – це витрати платника податків, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг), на суму яких дозволено зменшити його річний оподатковуваний дохід. Громадяни України, які офіційно працевлаштовані та при цьому оплачують навчання, мають право на компенсацію до 18% його вартості. Податкову знижку може отримати громадянин України з офіційно підтвердженим доходом (окрім приватних підприємців), який оплачує послуги середньо-спеціальної або вищої освіти за себе, або не працюючого члена сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік/дружина, діти). Отримати відшкодування (податкову знижку) за витратами на освіту, зробленими в минулому календарному році, можна до 31 грудня включно поточного року.

Які документи необхідні:  Паспорт громадянина України;  Довідка про присвоєння ідентифікаційного податкового номера;  Довідка про доходи з місця роботи, де буде вказана сума нарахованої заробітної плати, сума соціального внеску, сума податку на доходи фізичних осіб та сума військового збору, по щомісячно, і загальною сумою за рік; Копія договору з навчальним закладом; Копії квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату послуг за навчання за звітний календарний рік;

Документи, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, якщо оплата за дитину, свідоцтво про шлюб - якщо за чоловіка/дружину);
Податкова декларація про майновий стан і доходи за звітний період (За формою затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 556).

Який порядок дій:   Оплатити навчання у ВНЗ або ПТУ та зберегти відповідні квитанції; Отримати довідку про доходи за місцем роботи за рік, в якому було здійснено оплату послуг за навчання; В наступному, після здійснення оплати послуг за навчання, календарному році, заповнити податкову декларацію про доходи із зазначенням сум доходу, сплачених податкових платежів та зборів, сум видатків на оплату послуг навчання, розрахунком суми очікуваної податкової знижки, банківськими реквізитами для зарахування суми податкової знижки за результатами перевірки декларації; Подати перелічений вище пакет документів до управління Державної фіскальної служби за місцем Вашої реєстрації; Отримати податкову знижку через зарахування відповідної суми на Ваш банківський рахунок, вказаний Вами у декларації.

Часові рамки: Якщо Ви не скористалися правом на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступний податковий рік не переноситься. Якщо з боку органів ДФС відсутні зауваження щодо поданих Вами документів та декларації про майновий стан і доходи, сума компенсації (податкова знижка) повинна бути зарахована на Ваш банківський рахунок протягом 60 днів.

Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Золочівське бюро правової допомоги Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою смт. Золочів, вул.. 8 Березня, 3, тел..  (05764) 5-00-90.  Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.Ще можна знайти правову інформацію, що вас цікавить, на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid в мережі інтернет за адресою: https://wiki.legalaid.gov.ua


04.02.2020

 

  Як правильно давати гроші в борг
Кожному хоча б раз у житті доводилося позичати комусь гроші. Коли близька людина просить вас позичити грошей, ви опиняєтеся на мінному полі. З одного боку, ви і самі напевно попадали в фінансові ями і розумієте, як важко з них вибратися без підтримки друзів. З іншого боку, ви чули чимало історій про те, як дружба руйнувалася через виникнення неоднозначних фінансових відносин.
Буває так, що навіть близькі родичі після позики стають справжніми ворогами, тому уклавши договір позики, ви зможете уникнути багатьох негативних наслідків та отримати свої гроші назад. Так, статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, обов’язково потрібно вказати місце та дату його оформлення, повні контактні дані обох сторін. Договір позики повинен містити всі умови відносин між двома сторонами, потрібно вказати яка точно сума і в якій валюті буде передана позичальнику(суму, яка дається в борг потрібно написати прописом ), якими частинами і в які строки буде здійснюватися повернення коштів, яка відповідальність за несвоєчасне повернення, чи сплачуватиметься відсотки за користування коштами та всі інші умови, які так чи інакше стосуватимуться майбутньої позики. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім договору позики, можна також використовувати боргову розписку. В ч.2 статті 1047 Цивільного кодексу України зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Розписка пишеться власноруч позичальником. У ній зазначається прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, паспортні дані, адреса та місце проживання обох сторін. Якщо ви даєте суму під певний відсоток, то він повинен вказуватися в розписці. Також необхідно зазначити у якій валюті позичаються гроші (гривня, долар США, євро) і за яким курсом треба їх повернути. Також, можна запросити двох осіб у якості свідків. Для цього у кінці розписки вказуються паспортні дані, адреси та підписи осіб, які були присутні при передачі грошей. Ці особи зможуть потім підтвердити у суді факт передачі грошей. В кінці повинен стояти особистий підпис позичальника. Зберігати розписку потрібно до моменту повного повернення боргу.
Додатково інформуємо, що отримати правову допомогу можна, зателефонувавши до відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за номером: (05764) 5-00-90, або за адресою: вул. 8 Березня, 3, смт. Золочів. Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.
 


28.01.2020

 Дострокове розірвання договору оренди землі
Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За договором оренди орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Таким чином, нормами чинного законодавства України, визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:
- за згодою сторін;
- за рішенням суду.
Зміна або розірвання договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України .
Також аналогічні норми визначено частиною 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі».
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.
У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.
За рішенням суду згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін в разі:
1) Якщо сторонами, орендодавцем та орендарем, не виконуються обов'язки, передбачені статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі"
• використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;
• дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;
• дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;
• своєчасного внесення орендної плати;
• передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;
• при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;
• не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;
• відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;
• попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди;
• приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;
• виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;
• дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
• у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
2) Якщо сторонами не виконуються обов'язки, передбачені умовами договору;
• невиплата орендної плати;
• використання землі не за цільовим призначенням;
• передача в суборенду без дозволу орендодавця (якщо такий вимагається) тощо.
3) У разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
4) Виникнення підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України:
• забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
• своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
• підвищувати родючість ґрунтів та зберіг ати інші корисні властивості землі;
• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
• дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Такий спосіб розірвання договору оренди реалізується шляхом подання відповідного позову до суду із аргументацією підстав для визначення договору оренди недійсним.
Факт розірвання договору оренди землі необхідно зареєструвати. Порядок реєстрації такий же, як і для реєстрації самого договору оренди землі.
За державною реєстрацією розірвання договору оренди землі може звернутися як орендар, так і орендодавець до: нотаріусів, інших державних реєстраторів, визначених у законі (виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської, міських, районних, районних у місті Києві державної адміністрації або акредитованих суб’єктів, в яких працюють державні реєстратори).
Для проведення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки реєстратору (нотаріусу) подається заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, у паперовій або електронній формі.
Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.
Додатково інформуємо, що отримати правову допомогу можна, зателефонувавши до відділу «Золочівське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за номером: (05764) 5-00-90, або за адресою: вул. 8 Березня, 3, смт. Золочів. Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.
 


23.01.2020

Оголошено XII конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2020 № 128/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 20 січня по 30 березня 2020 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).
Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:
1) Зареєструватися на веб-сторінці http://contest.legalaid.gov.ua з 21 січня по 23 лютого 2020 року, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначити адресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом; завантажити скановані копії заяви, форма якої встановлена Мін’юстом; усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (до 500 слів), складеного у довільній формі.
УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів і відомостей про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).
Участь у конкурсі можуть брати адвокати, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.
2) Протягом 27 лютого – 09 березня 2020 року пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).
3) Протягом 16 – 19 березня 2020 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги.
УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні пред’явити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Окрім того, з 11 по 13 березня 2020 року конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами копії документів, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосовання до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.
Адвокати, які пройдуть конкурс, залучатимуться до надання БВПД на постійній основі за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору, відповідно до Порядку та умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8.
Контакт для зворотного зв’язку з адвокатами:
Боровльов Дмитро Дмитрович, начальник відділу експертно-правового аналізу надання безоплатної правової допомоги управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044) 486 71 06 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), dmytro.borovlov@legalaid.gov.ua.


14.01.2020

Закон про надання добровольцям статусу УБД набув чинності

З 1 січня 2020 року набув чинності Закон України № 329-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам з-поміж учасників антитерористичної операції» вносить зміни до Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Так, закон урегульовує надання статусу учасника бойових дій добровольцям. Зокрема, до переліку учасників бойових дій включаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, протягом не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, у взаємодії зі Збройними силами України, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національною гвардією, Службою безпеки України.
Закон також поширює відповідні державні соціальні пільги та гарантії на цих осіб та членів їхніх сімей.
Водночас цей статус не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися і брали безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, а також осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення АТО (в тому числі здійснювали волонтерську діяльність).


09.01.2020

Як відновити загублений паспорт?

У випадку крадіжки паспорта необхідно звернутися до поліції і подати заяву про викрадення. Це потрібно для того, аби у разі, якщо за вкраденим паспортом були здійснені шахрайські дії (наприклад, укладено кредитний договір або оформлена купівля-продаж), можна було довести той факт, що особа до цього не мала ніякого відношення, і визнати ці угоди через суд недійсними.
Щоб уникнути непередбачуваних труднощів, варто не зволікати із зверненням у відділення міграційної служби у своєму місті чи районі (ЦНАПу).
Як оформити паспорт замість втраченого або викраденого?
Зібрати необхідні документи:
- заява про втрату паспорта встановленого зразка;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);
- платіжний документ, що підтверджує сплату державного мита;
- довідка про місце проживання;
- свідоцтво про народження дітей (за наявності);
- свідоцтво про шлюб, розірвання шлюбу (за наявності);
- звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання, або до відповідного центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), отримати паспорт у місці, де подавалася заява.
Термін розгляду заяви.
Не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання. Не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його термінового отримання. У випадках проведення під час оформлення процедури встановлення особи строк оформлення паспорта продовжується до 2 місяців.
Виникли питання, за юридичною консультацією звертайтесь до відділу «Золочівське бюро правової допомоги Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою смт. Золочів, вул.. 8 Березня, 3.


АРХІВ>>>

 

62200 пл.Слобожанська 5, смт Золочів, Харківська обл.
email - mail@zolochivska-rda.gov.ua
т./ф. (057-64) 5-15-64